ubn_user + "&"+ ubn_pid + "&" + ubn_page +
//iframe src='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bi.cgi?h" +
Структура характеру Отже, сьогодн ми не мамо чткого однозначного опису характеру. ¶ не лише тому, що кожна наука, яка торкаться ц проблеми, д свом нструментарм у свох цлях, але ще й тому, що характер стосуться також духовно сфери людини, яка не пддаться повному пзнанню. Це й дало Г. Ващенку пдстави заявити, що "коли всяке психологчне поняття з труднощами пддаться визначенню, то особливо це стосуться до поняття "характер" (Ващенко Г., 1952, с. 207). Тако ж думки, зрештою, дотримуються сучасн психологи. Звернемось найперше до визначення, яке пропону К. Ушинський. На його думку, словом "характер" позначають, звичайно, всю сукупнсть тих особливостей, якими вдрзняться дяльнсть одн людини вд дяльност ншо (Ушинський К., 1954, т. 5, с. 299). Для нас ключове значення тут ма вказвка на зв'язок характеру дяльност. Адже якщо характер формуться задля дяльност, то виникають пдстави вважати, що його структура функцонально повинна вдповдати структур ц дяльност, узгоджуватись з нею. У ньому повинно бути те, що веде до успху: джерело спонуки до д (джерело мотивац), чинник осмислення д та "двигун" (воля). Таким чином, ми повертамось до того, що в попередньому роздл трактовано як "змст розвитку". Дослджуючи поняття характеру, К. Ушинський орнтувався також на традицйний подл психчних явищ, який зустрчамо ще в Аристотеля, Спнози Декарта, а саме на: а) явища свдомост (розум, "теоретичне життя"); б) почування (серце, "життя почувань"); в) явища, "яким дають загальну назву воля (процес д, "життя практичне") (Ушинський К., 1983, с 417). Цей подл ще не визнача структуру характеру, але вдкрива шлях до висвтлення: вн з усю очевиднстю вказу на ту сторону характеру, яка стосуться спроможност людини до д. Першоджерелом д потреба життя, вона закладена в почуттях почуваннях людини. Очевидно, що й характер починаться з цього джерела. Власне тому К. Ушинський наголошу, що "людина бльше людина в тому, як вона почува, нж в тому, як вона дума", що "почування, а не думки становлять осердя психчного життя" (Ушинський К., 1954, т. 5, с. 325). Через це, вважа вн, характер пересчного робтника бува часто бльш охайним, нж людини розумово прац. Звдси виплива правомрнсть саме в почуттвй сфер шукати серцевину характеру, яку, на думку того ж К. Ушинського, "анатомзувати" вже ста неможливо, бо "це факт, дал не розкладуваний н з чого не виводжуваний" (Там само, с. 277). ¶нод вн схильний був саме цю серцевину позначати термном "характер", а тому розрзняв "силу вол" "силу характеру". На його думку, "матерал характеру (в цьому сенс. О. В.) нагромаджуться в душ людини, якщо вона якомога бльше почува, бажа, прагне, д" (Там само, с. 321). Якщо почуттву сферу, таким чином, визнати як головний компонент, "нцатором" д характеру, то в нших чинниках його спроможност в нтелект, вол та ндивдуальних дяльнсних прикметах людини, про як йшлося в попередньому роздл, слд вбачати нструментальну функцю. Ц чинники виступають як засб, що д "за наказом" пд впливом вол "центру", що дю нцю. Здбност, мислення, пам'ять, свтогляд освтлюють предмет та умови дяльност, тим часом як воля та ндивдуальн прикмети покликан забезпечити перебг яксть д. Проте, як уже мовилось, спроможнстю до д сама дяльнсть , вдповдно, структура характеру не вичерпуються. Адже людина, будучи стотою духовною, здатна ще й керувати свою дяльнстю, розпоряджатись своми можливостями дяти в одному напрям та стримувати сво зусилля в ншому. Отож структура характеру повинна мстити компонент морально-етично саморегуляц характеру, певн цннсн засади, зокрема т, як забезпечують взамодю людини з соцальним середовищем та природою. Якщо спроможнсть до д покликана лише задовольняти життв потреби людини ма суто прагматичну (навть егостичну) природу, то соцальн та валео-екологчн цнност спонукають вдходити вд егоцентричних прагнень, долати себе, а час вд часу ставити нтереси см', громади, нац, нших людей, природи тощо вище власних. Таким чином, у структур характеру ми виявлямо п'ять головних складових: чуттво-мотивацйну сферу, нтелект, сферу вол та набр ндивдуальних прикмет людини, а також соцальн та валео-екологчн цнност, якими вона послуговуться. Якщо цей висновок уважати обAрунтованим, то наше наступне завдання полягатиме в тому, щоб побачити ц компоненти в систем. Зазначимо найперше, що К. Ушинський, як Г. Ващенко та нш укранськ педагоги, постйно балансують мж дуже вузьким розумнням характеру, репрезентованим його "чуттвою серцевиною", широким, що сяга меж поняття "особистсть". У цьому балансуванн часто вдчуваться навмисне бажання уникнути категоричност. Чи не тому, що обидва пдходи для педагогки резонними бажаними? З одного боку, переконумося, що вс згадан компоненти тсно пов'язан й функцонально взамообумовлен, через що виключати х з поля нашо уваги недоцльно. Адже "не бува психчних процесв, що х можна б назвати виключно розумовими, чи емоцйними, чи вольовими" (Ващенко Г., 1952, с. 9). Але з ншого боку, таке широке трактування характеру затню конкретн об'кти в ньому, хибу нечткстю навть аморфнстю. Для практики воно малопридатне: через хаос понять до нього пдступитися важко. За цих обставин мусимо шукати шляхи поднання згаданих вище двох пдходв. Враховуючи все сказане, а також беручи до уваги потреби педагогки, одержумо можливсть сформулювати три важлив для нас тези. 1. Характер поняття неоднордне. У ньому слд розрзняти ядро (рис. 16, А, Б), що репрезентуться почуваннями (прагненнями, бажаннями, спонуками, образом життво Рис. 16. Структура характеру в його педагогчному трактуванн мети, а також типами реакцй дратвливсть, урвноваженсть, стйксть тощо), та периферю, компоненти яко тсно пов'язан з ядром характеру, але несуть в соб й сво специфчн (автономн) властивост та функц. Якщо ядро джерелом прагнень, то периферя викону власне нструментальну функцю, визнача структуру, динамку, яксть та напрям дяльност. Саме сюди вднесемо нтелект, волю, соцальн та валео-екологчн цннсн орнтац людини та ндивдуальн прикмети суб'кта д. 2. Характер цлсть, яка. будуться навколо ядра, що втлю виража головну мету людини, сенс життя. Мета може мати рзний змст, але без не характеру не бува. "Характер у вужчому та властивому розумнн поляга не на снуванн таких або нших ознак функцй чи здбностей, а на постйност (сталости, стйкости) й дност передовсм головних напрямкв та диспозиц вол, що виявляться в послдовност думки поведнки", писав вдомий укранський педагог Я. Ярема ("Укранська педагогчна думка Галичини в менах", 2003, с. 160). Характер не просто сума компонентв, а певна х органзовансть, днсть. Ус вони настльки "характером", наскльки нацлен на "головне" як на органзуючий чинник. Формування характеру не звичайний розвиток окремих компонентв прагнень, вол, мислення, цннсних орнтацй окремих прикмет людини, а розвиток х з орнтацю на головну мету. "Межа" характеру там, де закнчуться пдпорядкування перифер, цй головнй мет життя. 3. У свой дност характер явищем динамчним. Як зазнача К. Ушинський, в ньому "щось природжене людин й щось таке, що формуться в нй впродовж життя" (Ушинський К., 1954, т. б, с. 301). Розвиток його вдбуваться вд зародкового, простого до складного досконалшого. У цьому процес первинн прагнення до дяльност переростають у життву мету, первинн реакц у зрлий темперамент, первинн усвдомлення в глибокий аналз ситуацй, а первинне самооцнювання у свтогляд тощо. Отже, характер вдрзняться вд просто сукупност тих чи нших якостей людини саме тим, що ц якост певним чином нацлен, зорнтован, зосереджен й пдпорядкован справ осягнення дино мети. Водночас ус ц духовн, психчн, соцальн та нш якост пов'язан мж собою певною взамозалежнстю функцональною взаморозташованстю. У цй взамопов'язаност компонентв характеру К. Ушинський вбачав його силу, а х розрзненсть, розрвансть, неповноту органзац трактував як слабксть характеру (Ушинський К., 1954, т. 1, с. 448). Людей, як мають розвинутий розум або сильну волю, зустрчамо немало, але не завжди вони будуть характерними. Бо характер це системна органзовансть усх потенцй органзму, де кожен чинник вдгра лише ту роль, яка визначаться ядром. Такий погляд на характер та його функцонування да пдстави повернутись до того педагогчно доцльного його визначення, яке дав йому К. Ушинський. Характер це сукупнсть тих особливостей, якими вдрзняться дяльнсть одн людини вд дяльност ншо. Втм практичн завдання педагогки спонукають нас також до покомпонентного трактування цього складного цлсного поняття. Зупинимось стисло на цих компонентах.
Структура характеру, Теоретичн основи сучасно укрансько педагогки - Вишневcький О. Бблотека укранських пдручникв
Загрузка. Пожалуйста, подождите...
Структура характеру, Теоретичн основи сучасно укрансько педагогки - Вишневcький О. Бблотека укранських пдручникв
Комментариев нет:
Отправить комментарий